«АБИ  НЕ ЗАСИНАЛА СОВІСТЬ…»

             Не із стародавніх літописів увірвалося у наше життя це моторошне слово-Чорнобиль…Слово це стало символом горя і страждань,покинутих домівок,розорених гнізд,здичавілих звірів.

        Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень готувався до передачі своїх прав травню. Саме в таку з ночей,26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія – вибух на четвертому енергоблоці. Та ніхто тоді і гадки не мав,що сяйво,яке спалахнуло над електростанцією,смертельно небезпечне. Під час вибуху утворилася радіоактивна хмара,яку вітром понесло по Україні.

    Чорне лихо Чорнобиля. Воно принесло людям страшні,невиліковні захворювання,поруділі ліси,хати-пустки.

           Дзвонять дзвони…Вслухайтеся у їх мелодійний звук. Вони немов просять-благають берегти землю,на якій народилися!

            Ми – атомні заложники прогресу,

         Вже в нас нема ні лісу,ні небес!

            Так і живем од стресу і до стресу,

    Абетку смерті маємо – АЕС.

25 квітня в бібліотеці с.Спас була проведена бесіда-роздум на тему: «Чорнобиль гірким спомином стукає в серця.» Директор Народного дому Ірина Руда, пригадала ті страшні події 32-річної давнини,які тяжким тягарем залягли в душі і серця наших громадян. Завідуюча бібліотекою Лілія Дубровна навела історичні дані та відомості (спогади), зазначені в книгах та періодичних видання.

Хвилиною мовчання вшанували всіх постраждалих від жахливої Чорнобильської трагедії.